Існує істина свята:
Людей лікує доброта,
Про неї людство давно зна,
Вона правдива і проста.
Добро, як вітерець легенький,
Кожному з нас - важливий плюс,
Та бути добрим , не добреньким,
В цім доброти вагома суть.
Добрих людей завжди лікує -
Найперше, звісно, доброта,
Та це ніяк не означає,
Що така ітина - одна.
Мене, крім доброти, лікує -
Любов до праці й до життя,
А ще душа моя святкує,
Коли в теплі людське буття.
А ще лікують мене квіти,
Що квітнуть під моїм вікном,
А друзі, внуки мої й діти-
Лікують словом і теплом.
Лікує на роботу йти бажання,
Натхнення - сили додає,
Лікує дружба і кохання,
І небо, й сонце золоте.
Жита лікують і пшениці
Своїм колоссям золотим,
Чиста вода в моїй криниці,
Волошки цвітом голубим.
Роса лікує світанкова,
І річки плин, і теплий день,
Мамина мова колискова,
І чари лагідних пісень.
А ще лікує спілкування,
Розмови щирі від душі,
Й коли з'являється бажання
Казки писати і вірші.
Життєві труднощі долаю,
Ковтаю присмак гіркоти.
Та я упевнена і знаю-
Чуття не зникне доброти..
столько ликования...но я как то не вписался ощущением..хотя сегодня вроде даже праздник...а вот подарок ваш...подумал...что слово "лик" родом из этого..чувства..похожего на первое робкое..кажется я попал...
