Я найбільш життя кохаю,
Бо цінніше, ніж воно,
Я нічого більш не маю,
Бо одне лише дано,
Як кожнісінькій людині,
Що живе на світі цім,
Що живе на ньому нині.
Світ – її єдиний дім.
Іноді в житті нещастя
Відчуваю, але теж
Відчуваю світле щастя,
Що не має жодних меж.
І за це життя кохаю
Я, за це його люблю,
Що я щастя відчуваю
Й все можливеє роблю,
Щоби щастя відчувати
Мить кожнісіньку життя,
Щоб в своїй душі тримати
Тільки добрі почуття,
Щоб вони в ній розцвітали,
Наче квіти навесні,
Щоб вони всі дарували
Щастя світлеє мені.
А нещастя все забуду,
Щоб не бути більш сумним.
Відчувати щастя буду
Й з усіма ділитись ним,
Щоб усі були щасливі,
Щоб купалися усі
Безперервно в щастя зливі,
Ув усій його красі,
Доки в грудях серце б’ється,
Доки, наче скло, життя
Наше все не розіб’ється
Вже навік, без вороття.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2021
