… отруйний час не тримається рук,
птахи всі в чорному, летіти завтра ранком,
крізь світ крихкий одразу від сніданку,
у невідомість ще незнаних мук,
між трьох китів, що вигадало зло
масне драконове, на сідалі із срібла,
щоби не втратити чутливості до світла,
залишивши розорене гніздо
до себе, в рай, де ще живе малий,
що здатний втішити, зігріти, раду дати
отим, що ближні є твоїй душі тонкій
і, відпускаючи, на дяку не чекати …
