|
- ВСТУП -
Сон - благословення боже
Так влаштована людина,
Що без сну вона не може,
Навіть рідкісна тварина,
Хоч впівока, напівкулі,
Чи дельфіни, чи косулі,
Але сплять, бо сон - життя,
Навіть мати з немовля,
Хоч не довго але спить…
Я про що...в цю саму мить
Дуже дууууже хоче спати
Недофюрер, пук-диктатор.
Сон давно пішов від нього,
Прям дійшло вже до смішного:
Як приходить час до сну
Ну ні в оці «ні в глазу»!!!
Як засідання чи рада,
Так стуляє «оченята»
(Оченята бо маленькі,
Якщо що, то в нього бенькі)
Фармацевти, лікарі
І шамани, і попи,
Як один не здатні більше
Бодай чимсь допомогти.
Що робити!? Тож диктатор
Сам собі шука розради…
- СОН 1 -
Сон у ліжку знов не йде,
Коли чує щось гуде,
Він кричати «охорона»,
А з горлянкой щось не те.
Тож до дзеркала побіг,
Дивиться, а замість ніг
В нього ратиці свинячі,
А в кутку висить батіг…
Що робити не збагне,
А до нього вже іде
Гетьман САМ(!) Богдан Хмельницький
І паперами трясе…
Раптом рух батіг почав
Тут ху-ло в штани наклав…
Жар в паху... « Ну слава богу!!!»
В штанях тепло і волого
(знову ліжко обісцяв)…
З часом до х-ла дійшло
Уві сні його лайно,
Як той круг для порятунку,
Тільки б з нього потекло…
- СОН 2 -
Сон не йде, включає телек
Що ж там боброїдка меле…?
Зазвичай її дурня
Надає йому чуття
Ніби все іде по плану
І народ його, царя,
Любить палко і безмежно
Прям як мати немовля…
Ну а ще рітулі рожа
На якусь тваринку схожа
І, щоб не вдягла чи зїла,
Все х-йлу здається мило,
А несе таку пургу,
Вмить з нього збива нудьгу -
Як не «ядерку в сибір»,
То про «заднюю» в ефір…
(Головне така спокійна
Як наїдений упир).
Отже дивиться в екран
На засмажку симоньян,
А у неї з під волосся
Лізе на плече тарган...
Тут х-ло пульта хапає
І картинку наближає
(Справа в тим, що уві сні
Він з усім отим приладдям
Без напружень і на «ти»)
Придивляється, а там,
Чоловік марго - тигран
Лізе в ухо і шепоче,
Як справжнісінькій шаман…
Гучність на пульту угору!
«Що ж несе ота потвора!?»
Дивиться, а в боброїдки
Майже непритомний стан.
«...тільки не кажи нікому
Я до себе знову у кому.
Якщо хтось питати буде -
Я нічого не казав»
Симоньян бліда як сніг
(І солярій не поміг)
Затремтіла, як билина
Ледь не валиться із ніг,
А ху-ло вже так завівся
Нерви б'ють, що аж сказився
«Як це так, що він не в курсі
Новоспечених інтриг!!!»
Та для нього не питання!
Виб'є вмить з обох зізнання!
Знову це чуття шалене
(в'ялий навіть аж привстав)
Щось тече таке гаряче... -
Ліву ногу обісцяв!!!
Не лише від страху сцить.
Сциться, сере і пердить,
Бо старий, а що поробиш!?
(зазвичай в не слушну мить).
- СОН 3 -
Що поробиш, як не спиться!?
Треба, як царю годиться,
Трохи справами зайнятись
(Настрій якось підкачать)
«Годі снами перейматись!
Скільки можна турбуватись!!!»
(Може вдасться хоч не довго,
Але якісно поспать)…
Отже слухає доклади
Про відвагу та звитяги,
Про численні перемоги
Наймудрішого вождя,
Коли бачить, а зі стелі
По карнизу, по шпалері
Лізе (майже непомітна)
В його бік страшнА змія…
Лізе тихо і шепоче:
«Подивись, СУ ЧАРА в очі!
Я давно тебе чекала
І не їла з того дня,
Як твоя мамаша шльондра
Трахала чортів щоночі,
Щоби світу народити
Недолуге чортеня!»
Сцяв і срав, що ще зробити!?
Як втекти та що вчинити!?
Від страхУ параліч б’є,
А прокинутись не може
(бо у памперсі сухе)
Тут х-ло заплющив беньки…
Чує «Будьте здоровенькі!»
І впадає в очі дріт.
На кінці його петелька.
Стіл. Стілець. На ньому кіт.
Точить кігті і при цьому
Надає розлогий звіт -
«…Не хвилюйтесь, пан Буданов.
Все іде за вашим планом»
Тут х-ла кидає в піт…
- СОН 4 -
Кличе путін соловйова,
Щоб, як теска, вові вова
Пожалітись на життя,
Як митець митцю митця
Зрозуміє як ніхто,
Бо у рейтингу х-ла,
Краще цього лайномета,
Ну хіба воно само…
Як почав пташиний послід,
Вклавши весь свій шарм і досвід,
І чесати і нести,
І співати і плести,
В очі сцяти і лизати,
Щоб дістатись «точки джи»…
Отже пацієнт кайфує
Раптом у повітрі чує
Сморід йде такий знайомий
«Замах на валізу йде!?»
«Якщо ні, то що так тхне!?»
Бачить в клітці дивна пташка
Пір’я на собі дере...
Придивився, хто ж то є?
Вигляда як божевільне,
Але видно що вдає.
"Хто ж це", - голову ламає
"100 відсотків його знаю."
Дивиться той самий стіл,
За яким Макрон сидів,
А об ніжку того столу
Точить кігті з його снів,
Той котяра, від якого
Дивом втік, коли спітнів…
А створіння в клітці б’ється
І тепер х-йлу здається
Ніби то він сам і є...
Сам собі щипає пір’я,
Сам себе дере, клює…
Сере, сцить і в піт кидає,
Але не допомагає...
«Добре клітка металева» -
Думки в голові летять -
«Клітка - то надійний захист»
«Поки в клітці - не зїдять»...
«Майстер хто мнагахадовок!?»
«Він! найкращий вова з вовок!!!» -
Підбадьорює як може -
«Що там кіт в зубах несе?»
«Щось бридке напівживе» -
Аж мороз пробіг по шкірі -
У щурі впізнав себе...
Пташка в клітці, щур в зубах -
Страшно так, що їде дах,
Коли бачить лайномета
В клітці і на мотузках…
«Що це сон чи він вже вдома?»
«Він живий чи в нього кома?»
Скутий ніби в ланцюгах -
Знову цей жахливий жах!!!
Коли чує хтось кричить:
«операція військова!»
Ще й у штанях щось дзюрчить…
Бачить пику соловйова -
(Справжня шавка ланцюгова
Вся обісцяна сидить) -
Заслужив від вови вова
Чергову «медальку» знову,
Бо таким як він щастить
Опинятись там де треба
Та і ще у слушну мить.
- СОН 5 -
Кличе машку алкаше
Сам міркує: «Ну невже
Він, володар майже світу,
Як годиться не засне!?»
Може «мідовськая шмара»
Щось таке йому натрусить
Що поспати його змусить,
А ще краще надихне…
«Ксенофобія, нацизм!»
«Геноциди, екстремізм!» -
«Ето києвскій рєжим!»
«Будєт фсьо как ми хотім!»
«Рукі от роzzії проч!»
«Ми вєрньом обратно борщ!»
Розійшлася «синя птиця»*
(Із мейкапом аляБОМЖ).
З рота машки вибухає
І летить у світ як гімн
(Схоже на синдром Туретта*1
Але то все кокаїн)
Дивиться на неї вова,
А захарова - ворона
Із мульта про ту папугу,
Що від власника втікав.
Вона кліпає очима,
Як мультяшная корова
І кричить йому "прелесно" ,
(Бо він щойно виступав).
Що за публіка чудова
Кінь лавров, коза знайома...
Вівці, курки і гієни…
Площа сповнена тварин.
Відчуття що він удома.
Всім зайшла його промова.
Він щасливий як ніколи..
"А тепер вмикайте гімн!"
"Щось знайоме... наш...не наш"
Цирковий лунає марш
"Хто оркестром там керує !?"
"Я зроблю із нього фарш!"
Охопила лють х-йла
(Він у випадку такому
Кулачки собі стиска)
Тільки в нього замість пальців
Крильця, лапки й три пера...
Він сидить вчепившись в гілку!
"Він папуга із мульта!!!"*2
Дивиться на диригента
Впізнає кота агента...
Чорні окуляри й фрак
Страшно так, що їде дах
Обісцявся, обісрався
Але сон триває! Жах!!!
«Кіт далеко. Не дістане»
«Воно майже невпізнане» -
Сам собі х-ло міркує -
«Він на дереві сидить»
«Площа стада розділяє»
І до того ж він вважає,
Якщо треба йому буде,
Він одразу улетить…
Світ тваринний тріумфує
І ніщо їх не хвилює -
Гімн чи марш їм все одно,
Проте якщо придивитись,
Хтось полює, хтось нервує
Ну, а дехто, кимсь смакує -
Справжнє шоу «шапіто»!
Раптом музика вщухає
Окуляр кіт підіймає
І летить із його ока
Щось жахливе і страшне…
Чи то блискавка, чи світло,
В метушні звіряче бидло
Заніміле і заклякле
Поки що не розбере…
На відміну від папуги,
Що зайшовся від натуги
Та крильцятами по гілках
Як скажене лупить, б’є
Від страху і розуміння,
Що його це світло вб'є.
Зник котяра з поля зору
(Але де той котик є!!?...)
« Він промазав чи навмисно?»
Чи х-лу щастить!? Невже!?
Дуже дуууже не спокійно...
«Може знову пронесе!?»
Вперше думка б’є у скроню -
«А якщо він не втече!!?»
Від жаху напала срачка
І пішла така сверблячка -
(Пронесло так пронесло).
Ну, нарешті, пощастило -
Потекло так потекло…
*«Синя птиця» - не птиця щастя, так в ссср називали «дефіцитну» курку, а точніше курча синюшного кольору за яким треба було ще в черзі вистояти.
Також любов машки до синього кольору, та «синя» в значенні п'яна.
*1Синдром Туретта — це неврологічний розлад, який характеризується повторюваними рухами тіла та мимовільним видаванням звуків. Хвороба Туретта
*2(Папуга з мульта) відсилка до мультфільма "Повернення блудного папуги" 1984 року, фільм перший.
- СОН 6 -
В роздумах чи «спать нє спати»
Ніби стало засинати
Поки вошкалось у ліжку
Приліпило йому срать…
Лінь все тіло захопила.
Обійняла, полонила
І не хоче відпускати,
«Але треба з ліжка встать»…
Отже ногу на підлогу -
Рушив пук у «путь-дорогу».
До вбиральні кроків десять,
До валізи може п’ять...
Дуже сильно хоче срать.
Тільки кликати підмогу,
Коли чує: «Расстрелять!!!»
«Та невже сам йосип сталін!?»
Бачить в темній кінозалі
(Щось вусате у куточку
Ніби люлькою димить)
«Так приємно. Ми чекали»
«Ми хотіли… відчували…»
(Заходилося брехати)
Либу тягне і тремтить.
Беньки бігають по залу,
Але в темряві помалу
Призвичаївся та навіть
Оком дивиться в екран.
Дивна назва серіалу:
«Ми не з джазу. Ми з кварталу»
По сюжету клоун цирку
Перескочив за паркан...
Ось в його руках валізка…
Він як вправна аферистка
Щось шепоче в ухо шефа…
Ось він з кимось п’є вино…
Ось якась стенографістка
Пише та складає списки…
Далі бачить гори трупів…
Ось він власник «Шапіто»...
Титри. Але що там далі?
Ніби він у серіалі,
Ніби він той самий клоун,
Що за бороду вхопив
Бога у його порталі
І тепер він в ідеалі
Може мати що завгодно
Від янгОлів до чортів…
Щось такий сюжет знайомий…
Відчуття - він ніби голий...
Чує знову: «Расстрелять!»
Він розгублений, червоний
(дуже дууууже хоче срать).
Раптом бачить на екрані він себе.
Щось про трудолюбство і таланти там несе.
Потім бачить ліс сухий і болотА.
«Саме тут зав'язла вся твоя орда
Ось і гумовая ж опа! Подивись х-йло -
Бо оце і є твоя робота - СеВеО!
Про який талант ти щось там ніс!?
Де була мацква - тепер дрімучий ліс.
Все вертається на місце, як було,
А в історію ти вписано вже як х-ло», -
Голос металевий в скроню б’є.
А в думках :« Не може бути! Та невже!?»
«Він поїде в ад на ПееМЖе!?»
Іншим оком видиться йому той самий кіт.
(Градом ллється по х-лу холодний піт)
Каже кіт: «Ну все, вусатий, покурив!»
«Час до справ, які тобі я доручив.»
Із кута полізла величезна тінь:
«Я не довго, три секунди і «амінь».
Що за «пару тяг» не зробиш у аду!?
Ти, плішивий, в неоплатному боргу!
Я залишив, недолуге чортеня,
(Ти не путін, ти дурне недопуття),
Досвід, про який не мріяв і нацист!
Самозванець ти і недо аферист!
Ти ославив нас диктаторів усіх!»
І лунає в вухах у х-ла зловісний сміх…
Беньки відкриває - а над ним,
Рже страшний облізлий старий кінь.
Кліпає від страху: «Сон не сон!?»
«Чи то кінь, чи динозавр, чи то дракон?»
«Голос, пика схоже ніби на лаврова...»
«Все наснилось? Ну нарешті вова вдома !!!»
- СОН 7 -
Знов х-лу наснився сон.
Уві сні прийшов кобзон.
Ніби тільки на хвилинку
Просочився крізь бетон.
Мовчазний такий і тихий
Протягнув якийсь талон.
«Йося, я тебе не кликав!»
«Краще б ти мене не смикав!»
«Що за дивний папірець?»
Тре під ковдрою долоні -
Думка б’є йому у скроні -
«Це квиток в один кінець»
Дивиться на йосі рожу -
«Дійсно йося, но прігожин»
п: «Політаєм!? Президент!?»
х:«Я би радий та не можу…
Ти чого такий ворожий!?»
п:«Мій літак розбився вщент»
х:«Знаю, та повір, то був не я!»
«Нас обох надув вусань лука!»
В темряві зникає силует,
Тільки чує як тріщить паркет.
Знову це жахливе відчуття -
Ніби хтось висмоктує життя…
«Хтось підлогу ту відремонтує!?»
Ніби по кімнаті полк крокує...
Обертатись страшно як ніколи,
Коли бачить, а на склі ікони*
«Мальчикі у трусіках» стоять
І по черзі щось там гомонять…
Сситься, сере, в піт кидає -
«Більше не допомагає»
Натовп ближче та гучніше -
«Знову цей жахливий жах!!!»
Вперше як втекти не знає...
Чує з натовпу лунає:
(Кожний звук та кожне слово
Ніби вбитий в дупу цвях)
«Не поліз би ти, х-ло, в Донбас»
«Не домбили й не бомбили б нас»
«Із-за тебе ми в одних трусах»
«А кому не пощастило - по полях -
Добривом землі, тваринам їжа»
«Ти не пуп землі - пупОчна грижа!!!»
...
*Мається на увазі відображення
- СОН 8 -
Ще такого не було,
Тільки прикорнув х-ло,
Чує стук якийсь жахливий,
Ніби дятел б’є в чоло.
Раптом темрява і тиша…
Тиша вбивча, тиша хижа…
Він у шафі чи в труні?
Руки, ноги крижані…
Звідки світло? О, щілина.
Раптом чує голоси …
«Нам потрібен сталий мир,
А тому старий упир,
Разом з шоблом довбограїв,
(Підготуйте весь набір),
З забаганками й «мостами»,
Загремить у власний вир».
«Каже, що двіжухи хоче»
«Що ж влаштуємо охоче»
«Створим діду справжній «пір»»
Хрипотця, як цвях в чоло -
Обісралося х-ло…
Ближче око до щілини
Подивитись де воно.
Як скажене світло світить
Око діда страшно сліпить
«Я у ворога в тилу?»
Він шпигун чи він в полоні?
Спить чи це все наяву?
Знову око прикладає:
«Це так трон блискуче сяє!»
Біле абсолютно все…
Він, х-ло, проліз до раю
Й з за лаштунків зазирне,
Що там після смерті є.
Все рознюхає, узнає
І «САМОГО» на-ї-бе…
Дурень думкой багатіє -
Тож х-ло про вічність мріє…
Раптом в оці запекло
З світлом згаснула надія -
«Він ніяка не місія -
Звичайнісіньке х-ло»
Тож і впав в жахливий відчай -
Не розгледів він обличчя -
Як же ж виглядає Бог?
Якщо він у потойбіччі
Він тоді по факту здох!?
...ДАЛІ БУДЕ
ID:
1042221
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.06.2025 15:22:49
© дата внесення змiн: 17.08.2025 16:49:42
автор: Любов Люта
Вкажіть причину вашої скарги
|
