Як добре в старім, ріднім місті,
Там вже – нема мене…
Лиш осінь в золотавім листі,
Знов зваблює тебе…
Як гарно, ці дощу краплини,
На склі, лишають слід…
І сповідь кожної години,
До нових сотень літ…
Як дивно вітер лист багряний,
До танку заклика…
А промінь сонця золотавий,
Відбивається від скла…
