Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Іванюк Ірина: Олово - це я … - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш для мене особливий .... тому вдвічі приємно! ![]() Крилата (Любов Пікас), 12.08.2015 - 21:39
НІчого видаляти не треба. Нколи е відмовляйтеся від свого. Ваша думка має право на життя. А читач хай розбирається. ![]() Агидель, 12.08.2015 - 18:57
чим краще заплутаєте читача..тим краще... ![]() ![]() ![]() Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку ! ![]() ![]() ![]() Цікава Ваша думка - в такому варіанті ... краще ? ![]() Олег М., 12.08.2015 - 17:54
Ірино-- олово- це гнучкий метал, Андерсен--- казкар, І ххвала Демургу... Молодець.. Гарно...5 ![]() ![]() ![]() ![]() Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Олеже ... Я мала на увазі , що з моєї ЛГ ліплять солдатика - тому використала "олово"... І назвала Андерсена драматургом , як такого , що вдихає життя у нові творіння , ніби керуючи ними ... Зараз цей вірш видалю , розуміючи , що він надто інтимний , тому заплутує читача своїми химерами ... Дякую ! ![]() ![]() |
|
![]()
|