Коли приходить осінь з дощами золотими,
Це золото під ноги кидає раз у раз.
Іще достатньо світла, іще достатньо днини,
Не має в душі смутку, не має і образ.
Ще щедро сонце землю і листя зігріває,
І падає під ноги, і струнами бринить.
Та за спиною вітер підступно завиває,
І вже вступає в силу, і суд вже свій вершить,
І хмари наганяє, і все заполоняє,
І парк, і тротуари, і річку, що біжить…
