На схилі небо догорало,
А на гілках старих дубів
Ворон сімейство спочивало,
Так ніби хтось доріжку плів.
Темніші сутінки ставали,
Ніч підкорила горизонт,
Приречено гаї мовчали –
Злилося все в єдиний фон.
Могутня ніч – велична сила,
Зваливши в сон все навкруги,
Назустріч ранок запросила
Біля небесної дуги.
І відійшла, зустрівши ранок.
Нічним обнятий холодком,
Благав він втіхи наостанок,
Та день вставав вже над ставком.
