Ранковий дощ вже нишпорить твоїми снами,
які злетіли з вікон і прямують до лісів,
займаючи в фортецях вільні вежі,
з яких неспокій споглядати ти хотів,
за дикою любов'ю пильно стежить,
яку дозволити собі ти не посмів,
за іскрою, що спалахнула поміж нами.
Хай дощ ліси врятує від пожежі,
вогонь любові хай зігріє нам серця,
на полонині щастя просто неба
для нас вже приготовані місця.
Чому ж так довго все ще йду до тебе?
Чи йдеш на зустріч, чи дорога ця
до твого серця вже не має межі?
Ого! Таке складне римування і строфи із 7 рядків! Цікаво! Я ще так не пробувала. Це септима, чи щось інше? Треба мені пошукати в Гуглі і дізнатися про цей феномен більше Зміст і замальовка пейзажу мені також сподобалися
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже рада, Олю, що сподобалось Треба мені підчитати теорію, а то так частіше навмання збудую... а чи дійсно тримається, непевна