Червона кров, мов той червоний мак.
І ти уже старий та все ж солдат.
І хоч волосся вже зросила сивина,
В душі хоробрість є неп'робивна.
Уже роки злетіли, мов лелеки.
Поблідла пам'ять й плити кам'яні.
Від тих років ще не втекли далеко.
І призабули як вмирали на війні.
А ти згадав і біль пронизав серце.
Скупа сльоза упала на щоку.
Хоч вже немає тих, хто скоїв все це.
Їх дух зберігся в штучному вінку.
Невже це знов? А ти уже безсилий.
Тепер твій внук загинув на війні.
Він був вкраїнцем . В нього були крила,
Й були крилаті мрії на землі.
Пройшли роки й ми будем пам'ятати.
Як в тебе брат загинув на руках.
А ти мовчиш. Бо нічого сказати.
Бо сльози тихо збігли по щоках.
