Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
хоча б трішки 
