Вживіть мені смертельний чіп
Із пам'яттю про неї
Немов вона невиліковний грип
Бо у світі не існує панацеї
Вона у тілі, на краю душі
Вбиває мою віру у снобізм
В холодну ніч і босий по суші
Відроджую забутий оптимізм
Затуркана, залита брудом покоління
Проте буду боротись до кінця
Немов Сізіф котитиму каміння
Відчувати лиш би на устах її ім'я
