Марина Легкунець
Ні! Нічого не сталось… Просто падає сніг,
А недавно спокійно з нами осінь прощалась.
Збережеться у душах золотий оберіг,
Що дощами на щастя нам вона вишивала.
Відійде в небуття все: і дівоче завзяття,
І веселі й красиві різнобарвні листки,
Як погасне під снігом кольорове багаття,
Й володіння захоплять вже зимові казки.
Підсвідомо сумуєм, що кінчається осінь,
Що прийшло міжсезоння –
час віршів і питань,
Бо зима розпустила вже свої білі коси,
Хоч продовжують птахи ще безладно літать.
09.09.2010 р.
