Понабивала кишені пам'яті до тріску
А воно все замало
А воно все про тебе
Пересолила завдосталь ранкову прісність
Та все рівно ламала
Щоденна потреба
Перев'язала насненим рани буденності
Стала схожа на мумію
І трішечки на зебру
Так вбивае кілками у серце невпевненість
Попіл потім розвіеш
І кишені роздерті
