Повз пропливаючі роки
Не зачіпають вічних істин
Отак би мирно в світі плисти
Крізь тисячоліття
і віки.
Та хижі погляди-клики
Не залишають нам покою,
Керують грубою рукою,
Переставляють маяки.
Ми – мов загублені галери
У штормі недосяжних мрій,
І затонулий човен твій –
Картина із чужої ери.
