Ночі першої маристе марево...
За вікном сніг в кружлянні зими...
Ми ще юні, нічого не знаємо...
Боже мій! Як же щАсливі ми!..
Ніч холодна жбурляє сніжинками
У вікно, місяць в небі завис...
Вигин тіла блищить намистинками,
В світлі місяця весь оголивсь...
Я тебе прикрашаю намистами...
Я в тобі відчуваю себе...
Ми у пошуку хтивості істини...
Перша ніч... Подарунок небес...
Вже ніколи таке не повториться,
Хоч відтвориться тисячі раз-
Ніч кохання у томному мороці...
Спомин серця у кожного з нас...
Так багато назбирали, що вже роздаровуєте? Не приймаю таких цінних подарунків, тим більше від незнайомців. Залиште собі і Ваші, ті, що встигли назбирали, зробіть гербарій.
Хотілось серйозно, але Ви перетворюєте все в клоунаду. Квіточка не «миршавенька» вона довершена, просто Ви не надто на них розумієтесь. Тому не переймайтесь, квітів більше не буде. Вони і так у Вас не приживаються, одні тільки кактуси. Тому й багато спогадів.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ж пошуткував, Сабріно... Не ображайтесь. Ось Вам