С. Есенин. "Пойду в скуфье смиренным иноком…" (Переклад на українську мову)
У скуфії ченцем покірним,
Або білявим босяком,
Піду рівнинами, де білим
Берізок ллється молоко.
Примарній зірці долю звірить,
Поміряти краї землі.
І в щастя ближнього повірить
У житі. що дзвенить в ріллі.
Світанок прохолоддю росить,
Збиває яблука зорі.
Лишаючи стрункі покоси,
Співають пісню косарі.
І, дивлячись за кільця прясел,
Спадає думка отака:
Щасливий, хто життя прикрасив
Ціпком й сумою жебрака.
Щасливий, хто програвши битву,
Не переймається рубцями.
Й складаючи стогам молитви,
Бреде убого манівцями.
Текст оригіналу:
Пойду в скуфье смиренным иноком
Иль белобрысым босяком
Туда, где льется по равнинам
Березовое молоко.
Хочу концы земли измерить,
Доверясь призрачной звезде,
И в счастье ближнего поверить
В звенящей рожью борозде.
Рассвет рукой прохлады росной
Сшибает яблоки зари.
Сгребая сено на покосах,
Поют мне песни косари.
Глядя за кольца лычных прясел,
Я говорю с самим собой:
Счастлив, кто жизнь свою украсил
Бродяжной палкой и сумой.
Счастлив, кто в радости убогой,
Живя без друга и врага,
Пройдет проселочной дорогой,
Молясь на копны и стога.
