І я летітиму до тебе, наче птах,
Крізь небосхили, гори і простори,
Крізь тихий зойк на спалених устах,
І віковічним степом неозорим.
Не знаючи ні спраги, ні утоми,
Я буду бити крильми небеса.
Натруджені, безсилі від судоми,
Вони нестимуть в зрячі чудеса…
Я лиш молю, чекай не мене, милий,
Залиш надію, словом вознеси,
Яку б нам долю мойри не судили
Мій тихий образ в серці збережи.
