Ти милуєшся сам собою,
Своєй вродою і нудьгою,
Біля дзеркала, мов завис,
Ти, Нарцис.
А на дво́рі весна буяє,
Хлопців, як завжди, не хватає,
Ти ж до дзеркала мов приріс,
Ти, Нарцис.
А дівчата бажають мачо,
Але щирих, живих на додачу,
Відчайдух таких, як Парис,
Ти , Нарцис.
А на дворі весна відбуяє,
Квітка ця облетить та зів’яне,
Прокидайся, поки не прокис,
ТИ, Нарцис!
