Кохання суть-
чарівна мова.
Я вхожу в плоть
і хочу знову.
І насолода,
й невагомість.
Казкова втома,
й нерухомість.
Все виривається
і стоне.
Все ніжне,миле
й невагоме.
Все просить,
хоче,відчуває.
Немов магнітом
притягає.
В гарячці жару,
тіло мліє.
Обличчя й перси,
червоніють.
Повіки,
приховали очі.
Вони цілунків,
просять,хочуть.
Маленькі губенята,
зжались.
Замріяно собі,
сміялись.
Сховавши кінчики,
в волосся.
Яке запуталось,
в колосся.
А поле жита,
волошкове.
Таке красиве
і чудове.
І сонця ,
ніжна благодать.
Хотіло тіло
обгортать.
Та вигинався,
стан гнучкий.
Такий красивий
і близький.
І ми з природою,
з*єднались.
Ми розчинились
і зіллялись.
І щось єдине,
неповторне.
Таке чарівне
і природнє.
Все відбувалось,
наче в сні.
Було так хороше
мені.
А ти була,
Немов богиня.
Я пам*ятаю це,
ще й нині.
Той блиск очей-
глибінь озер.
Не повернути
вже тепер...
