Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Такий ніжний і водночас пристрасний вірш!
Так буде! І кави вже так хочеться!!! Іду пити!
В обране! Бо ж ...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00