Я кричу, тому що мушу,
Я кричу, тому що край,
Я кричу відкривши душу,
Ось узбіччя, ось і рай.
Де забуте сонцем небо,
Не зіпсоване дощем,
Де кричу: «уже не треба».
Промінь мрії за плечем.
Де гріховна віра світу,
Перелившись через край,
Буде променем зігріта,
Грай музико, грай та грай.
Де відомо невідоме,
Де убито неживе,
Де із золота – полова,
Що трояндою цвіте.
Де крилаті небосхили,
Німби, факели, вогні,
Де босоніж ми ходили,
Пароплавами в багні.
Де заповнять бенуари,
Дами, лицарі, князі,
Де розіб’ються на пари,
Вітражі та колажі.
Де ставки рум’янощокі,
Де дерева золоті,
Де буденності пророки,
Безпідставно молоді.
Де хрести золоточолі,
На покинутій землі,
Заспівали оду волі.
Де налякані царі.
Де цвітуть барвистим цвітом,
Водяних кілець вогні.
Де зимою тепле літо,
Осінь пестить уві сні.
ID:
432220
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.06.2013 13:52:12
© дата внесення змiн: 24.06.2013 22:53:54
автор: Олександр Чорний
Вкажіть причину вашої скарги
|
