Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
А потім осінь закурличе з гаю, Сумне ридання стримати не в змозі... Стою я поряд із кущем... Зітхаю... Бо і моя вже осінь на порозі....Глибина...Добра вам і любові...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00