Де б не була, моя кохана,
Та серцем будеш завжди тут,
І жезлом мідного Богдана
Тобі покажуть правди путь.
Михайлівський золотоверхий
Розкрилить нам святий амвон,
І поведе Служитель звершень,
Як під вінець, в жаданий сон.
І хай той сон наш буде віщим,
Щоб ми упевнились, малі,
Що правда є! Жива і вічна!
Не тільки в Небі – на землі!
прекрасний вірш... сповнений ентузіазму і щасливих надій...
І жезлом мідного Богдана
Тобі покажуть правди путь... - пане Олексо, а цей путь, спрямування якого "пише" Богданів жезл - це?... путь "жаданого сну"? цікавий мотив... і, здається, звучить дещо в іншому діапазоні... сподіваюся, що таке мені здалося....
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валентино, Ви розгадали задум! А ще кажете, що не критик!До речі саме критик мене "надоумив" дещо опублікувати! На каву!