Десь за селом струмок тече, плюскається, хлюпоче,
Свою таємницю нам розповісти хоче.
Та ніхто його навіть і не слухає,
Лиш малеча, дітвора – кораблики на ньому дмухає.
У дзюрчанні його чується сумний, тривожний дзвін.
Стелиться, розлягається по всій землі він.
І той, хто лиш чисте, прозоре своє серце має –
Сповідь малесенького, дрібнесенького струмочка розпізнає.
Колись давно струмочок цей був юнаком вродливим,
Та неприязним, і дуже вередливим.
Не дивився, не глядів на чужі почуття,
І нікому з його не милості не було вороття.
Бог покарав його за ті гріхи страшні,
Вчинки необдумані, інколи, навіть і дурні.
Перетворив його на бистру і бігучу воду,
Не подивившись на його красу і вроду.
І змушений тепер струмок нести своє довічне покарання.
„Будьте добрими, лагідними, щирими, - сказав він на прощання. –
Не втрачайте даремно жодної миті!
Працюйте – і завжди будете ситі.”
00:18, Четвер 21-02-2013 р.
ID:
414294
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 31.03.2013 11:07:58
© дата внесення змiн: 31.03.2013 11:07:58
автор: Esperer
Вкажіть причину вашої скарги
|
