Знаєш - минають роки,
І сльози зволожують щоки,
Втомилась чекати доки
Почуєш знов знайомі кроки.
Плачеш щодня в хустину,
Клянеш лиху годину,
В яку тебе й дитину
Він раз і назавжди покинув.
Віриш, що день той прийде
І до нього дійде,
Що маленький kinder
На світ з’явивсь, не зник деінде.
Зустрінеш його знову –
Німа відбудеться розмова
І, не сказавши ані слова –
Втечеш, розплакатись готова.
Сполохне щоденну втому
Стукіт в двері твого дому,
Застигне погляд твій на ньому –
Він іграшку приніс малому.
дякую! 
гарно...
