Постій. Не поспішай. Прохаю...
Он бачиш ті краплинки на гілках?
Здається, що росинки воскресають
І сяють, ніби влітку, на квітках...
Хіба це вже весна приходить взимку,
І хоче знов про себе нагадать?
Слабким серцям надати, щоб підтримку,
Тим, що її зморилися чекать.
А то буває й сонце посміхнеться.
І кине із-за хмари промінець.
Тоді вже думка швидко приживеться:
Ще трошки і зимі прийде кінець.
І хоч зима примхлива, ніби жінка:
Теплом обдасть, то вжалить морозцем...
Та і вона високої оцінки,
Бо для кохання теж бува творцем.
Слабким серцям надати, щоб підтримку,
Тим, що її зморилися чекать. О, так - зима буваэ нищівною як ззовні, так і всередині. і будь які ознаки тепла надають віри
Красиво
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, так - зима буваэ нищівною як ззовні, так і всередині. і будь які ознаки тепла надають віри 
