В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
Гарний, нажаль дуже реалістичний вірш, особливо стосовно дітей, їх шкода найбільше.
З Вашого дозволу дещо суто технічно змінив би:
А поміж них - коханий мій, "колишній", - "Між них"
та
"Надіі всі давно зносились,"
Сподіваюсь не образив! Дякую за гарний вірш
Ninel` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це такі життєві ситуації...нажаль із сумом,іноді.Дякую за підказки,сприймаю їх із задоволенням і при появі, більш вільного часу передивлюсь і підправлю.Приємні Ваші візити на сторіночку,дякую.
Скільки щему і болю у минулому залишила, ні ще не залишила, ще болить, а у пам*яті буде назавжди ,сином. Прекрасні рядки, Нінель, надзвичайно чуттєво і гарно
Ninel` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00