ці шукання затягнулись вервицею слів на горлі
страх поштовху,
страх гадючих прихильностей
і страх всюди бачити страх.
вдалечі хтось відрікся від мене тричі,
між іншим, нехай веде лік до шестя нулів.
запорошених слів мало для листопадів,
мало для них і чужих біографій.
запах заповнених зал,
смішкуватих і тимчасових гримас.
ні в якому разі чекати чогось,
лише запевнятись, що ще зарано.
бог вмостився на підйомному крані
й монтує для мене інакшість,
мовляв "не чекай реакцій,
вчись вчасно заплющувати ліхтарі...
а тепер на рахунок "три"-
прокидайся"...
спасибі
