Дізналась я – чого боялась.
І більше я тобі не вірю.
Піднялась я й не озиралась,
Закинувши подалі мрію.
Тебе просила: «Не бреши!...»,
Але напевно ти не чув.
І ти пиши, чи не пиши,
Розлуки вітер вже подув.
Можливо я сама і винна,
Та більш не вірю я словам.
І вже настала та хвилина,
І не підкорюсь вже я снам.
Запам’ятай на все життя –
Людям не можна довірять.
Усі слова, то є сміття,
І все-одно вони згорять….
![Valya.S.: [Дізналась я – чого боялась]… - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
