От і прийшла відмолена весна,
Вже талим снігом скроплені надії...
Пощо снуєш в прозорості вікна
Поміж вогких, нестримних вітровіїв?
Пощо думкам намітуєш ярмо
Зимових снів в крізному павутинні?
Крізь сивих хмарок вовняне більмо
Вже протинають промені первинні.
І доторкає ніжний первоцвіт
Проталин серця трепетно й незримо...
Пощо гойдаєш віхолою світ,
Моя холодна, незворушна зимо?
Крізь непроглядність снігопелени
Війнуло в душу ладаном сосновим...
В моєму серці в перший день весни
Граничить ніжність з холодом зимовим.
Так! Нарешті прийшла!!! Хоч календарна Вірш чудовий, свіжий, росяний, натхненний
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,Галинко...Весна в повітрі ще не відчувається...Он у нас такі вітри,хмарно,дощ накрапає час від часу,під ногами гливкий талий сніг-хандра одним словом... Настрою зовсім нема...Та будемо мати надію,що це триватиме недовго і скоро нарешті розпогодиться!.. Дякую тобі,моя хороша! З весною!