Стікає ніч у марево подій,
Ховаючи нічні свої бажання,
І кличе ранок до життя новий
Мережками блакитного вітання.
Ніч, що пішла, та тихий передзвін,
Тремтяче листя на ранковім фоні,
Троянди дивні кольору - рубін,
Та стрази рос на ніжному бутоні.
Біля озер туман ще мирно спав,
Та розгулявся пустотливий вітер,
Він розплітав, та знову заплітав
Сумній вербі плакучі коси-віти.
Десь соловейко ніжно заспівав,
Туман зійшов на мерехтливе рвання,
І втративши краплинами снагу,
Журливо озирався на світанні…
А сонце вже буяло на ріллі,
В стрічки яскраві щиро обрядившись,
І все живе, що проросло с землі -
Віталось, із повагою вклонившись...
Скільки багацько тепла в зимовий день в твоєму, Рая, вірші! 
Чарівно-гарно! 
