Не от тоски, не от печали
Я снова вспомню о былом.
Наш пароход давно отчалил,
Оставив за собой перрон.
Но не дают покоя птицы,
Под серым небом в стаю взвились.
Как были неподвижны лица
У тех, что навсегда простились.
Как стал весь мир в стеклянном дыме
Совсем иным перед глазами.
Мы, становясь уже чужыми,
Друг другу правды не сказали.
Аню, єдине трошки збиває: пароход и перон - це дуже різні речі, пароход може залишити за собою пристань чи щось таке
Хоч я розумію, що тут малися на увазі різні етапи шляху.
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, і я над цим мучуся. У самої погляд на цьому рядку постійно зачіплюється, та нічого в голову не приходить аби замінити. Дякую за підказочку!
Дякую, що читаєте
