Я втомилась у хмарах літати,
Час ступати по розпеченому піску,
Спробувала гарячий жар у долонях тримати,
Випробовувала вкотре долю свою гірку.
Вітер вільний заплітала у своє волосся,
Сонце виблискувало словами на вустах,
Серед поля достигало і моє колосся,
Але відстань наливалась болем у ногах.
Не питайте, шо в ній особливого; людина
Має розпочати сходження - знайти себе,
Світ розкраяли й мені дісталася моя частина,
Дзеркало тримаю і даю тобі побачити тебе.
А я думала,що в останньому катрені до слова"частина" буде вжита рима"Галина Глина"(ну,як у попередніх Ваших віршах:"Одна-єдина Галина Глина...")Це вже щось новеньке!..
Галина Глина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш, лакмусовий папірець. Хто прочитав, той розумний і молодець.
Дякую що додали в обране. Значить вірш дійсно гарний і вартісний.
А я думала,що в останньому катрені до слова"частина" буде вжита рима"Галина Глина"(ну,як у попередніх Ваших віршах:"Одна-єдина Галина Глина...")Це вже щось новеньке!.. 
