На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
В словах вірша там тихо плаче сум
І біль, що серце в грудях сповиває.
Життя приносить нам багато мук
І спогади нікуди не зникають,
Бо "мати" слово це святе і незабутнє!
а вірш
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
погоджуюсь з кожним словом. Приємно, що Ви не оминули мене й цього разу. Дякую, по-дружньому тисну руку
Вірш Настільки Прекрасний, справжній і глибокий. Пронизує меч Болю серце .
Напевно, скільки назбиралось нмоцій , щоб написати, такі пронивкливі рядки. Аплодисменти Стоячи Вам пане Волидимире, і дякуємо , що Ви у нас є
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені приємно, дякую
але можна ми будемо на Ти? - я тільки на пару років старший за Тебе
