З тобою в променях сонця, де конюшина цвіте,
Де наливає пшениця в колоссі зерно золоте,
Де тривожить душу піснями соловей,
У літніх зорепадах, на дні незабутих ночей.
З тобою в росах весняних, з дощами осінніми теж,
В поривах вітрів рваних, які не мають меж.
Там де осокори й вербові береги
Бережуть джерела чистої води.
З тобою, лиш з тобою рідна сторона,
До тебе лине серце і рветься теж душа.
