Не зак1н4уйся, будь ласка, благаю.
Я вперше так в1дано кохаю,
Я вперше поринаю в по4уття,
А все навколо – забуття...
Є т1льки ти 1 б1льш н14ого не треба.
Над нами з кремовими хмарами небо,
П1д нами така м’яка земля,
Що 1 не страшно впасти, бо там де ти, там я.
Твої долон1 тримають моє сьогодн1.
Не в1дпускай його, нехай там 1 безодня,
Бо все одно вже що 1 де та як,
Наше по4уття – рятувальний маяк.
