Знову вгадую твої кроки,
знову ти ідеш, тільки ти.
Не чини більше так жорстоко,
не чини, бо такої краси,
ще не бачили мої очі
(оддаю я їх вже тобі).
Віддаю тобі своє серце,
свою душу і свої сни.
Віддаю тобі і не каюсь,
я віддав би не тільки це.
Ти іди лиш і не повертайся,
бо любов твоя-смерть несе.
Бо любов твоя,то є кара-
за смертельний Адамів гріх.
І тепер уже той кохає-
хто сміливий,і більше за всіх.
Хто кохає твою усмішку,
твої очі,волосся твоє.
Він не гідний мабуть і жити-
те кохання отруту несе.
Я ж прошу тебе і будь-ласка,
ти послухайся вже мене.
Я кохаю тебе давно вже,
і ти вибач мене за це.
