Нехай минає час, гуцули лізуть в небо,
А ми на березі зеленого Дніпра
Окам'янілі, оп'янілі степом
На сонце дивимось із пляшкового скла.
Відбитки пальців на піску, тяжіння долі,
Мережива рибалок, паутінь,-
Стікає мед в розплющені долоні,
Тінь бджоляра напнулась на плетінь.
Кохання - сон, як липневим намистом
Купала бавиться водою і вогнем.
Палає колесо... Тремтить картате листя...
Кипить земля, запліднена дощем.
2005
