Пам'ятаєш той вечір, коли ми зустрілись,
мою сукню зелену, яку так любив?
Біля озера тихого як опинились
І вночі милувалися на двох лебедів.
Ти казав про кохання, про вічне й глибоке,
я дивилась у очі прекрасні твої.
Поцілунки твої підіймали високо,
хоч лежали разом на прим'ятій траві.
Пам'ятаєш востаннє, коли ми зустрілись,
мою сукню блакитну, яку ти любив,
біля того ж озерця ми знов опинились
і також дивувались коханню птахів.
На прощання клялися, що не в останнє.
Ми писали вірші і шалені листи,
але згадку про це неймовірне кохання
нагадає лиш запах м'якої трави.
спасибочки
