Бігло лісом Лисенятко.
Його вгледіло Зайчатко.
Зачаїлось під сосною,
Заховалося під хвою.
Лисенятко нюхом чує:
“Десь отут Зайча ночує,”
Під сосну Рудий глядить,
Зайчик, що є сил, тремтить.
А Сосна сплелася щільно,
Погляда на Лиса пильно:
“Не пущу я до Зайчати,
І не смій його займати,
Не подивлюся, що лис,
Обколю всю шкіру й ніс”.
