Світ згорає у вогні апокаліптичному.
Люди ходять злі й пусті з поглядами звичними.
Простір став давно для них зоною відчуження,
Позоставивши в тілах залишкові збудження.
Слів немає каяття, сумнівів прихованих
У покинутих серцях, болем пригальмованих.
І у всіх є рівний шанс стати в ряд уражених,
Бо не пошкодує час бідних і ображених.
Світло правди у кінці, чи безжальне страчення?
Вибирати тільки нам пункт свого призначення.
