Слову, Ісусу Христу, Сину Божому,
і Матері Сина Божого, Серцю Церкви,
Марії,
присвячується в любові
І я питаю в неба…— мені
дуже мило…
і я питаю в моря —
вічна мала сила!
і все це бачить Бог —
як Вічна Сила…
і я мов те — стрімке швидкЕ — електрошило
моя любов в такій енергії
розворушилася
і я питаю даль! і даль — й
мені це дуже мило
і якби Бог і доля — трохи
любов сю
попустили…
вона літала дуже вільною
і Бог і край Його Крила — й
вже ніби
божевільною (даль — й …даль!)
що
це їй Бог — дав —
шити
і перезшивати…
нащо
любов
ховати? —
ніби ховали — я
з кожного мішка вилазив — шилом
о як мене всі гори люблячі —
тут — зворушили…
і я таке стрімке електрошило
що Мати Божа —
мною шила
краї на одяги… й моря… —
серцем
під одягами
й огонь — під одягами шила
і всю оцю безмірність — ворушила!..
й душа стала враз з цим —
се біла-біла!!
Й я питаюсь —
виявляється що й
більші крила!..
і як ти — море!
і як Ти,
Богоматір,
при такій величі
і Величі —
мене
не роздушили… — ?
віддаю отже частками
в роботу
тут вже й моя робота…
Та ви великі!
Ну хай частинами…
й хай з неба пелеринами
і входить моря сила!
і входить моря сила!
в землі рота…
із мокротами…
я вибачаюсь
може — де в серце!..
пробач темного рота…
О Сина рідна Мати Божа!
Вона ж Любов!!!
Й — так Ти мене
при своїй Величі
не роздавила?
03.09.2026,
Київ —
Новий Єрусалим
