Чому стаємо інші після гір?
Чи скелі і вершини нас міняють?
Невже оця гора чи косогір,
Магічну силу нам переливають?
Тут зайве все розчиниться на мить:
Всі наші ролі, маски та тривоги.
Стає спокійно, більше не щемить
Смиренне серце, де гірські дороги.
Коли іду вперед, на самий пік,
Зближаючись, відвертий та спокійний.
В розмові з Богом - щирий мандрівник:
Крокую в простір, що пливе морфійний.
Тут розуміння ллється із висот,
Й краса змиває всіх гріхів порошу,
Тут Всесвіт зупиняє мій цейтнот,
Змиваючи з душі буденну ношу.
