Вдовам...
Жевріє обрій. Ранок.
В природі рівнодення,
Воно знамення -
Погода, на весняну.
Світанок розправляється,
День набухає поглядом,
Вчорашнє ж навертається
Іще незрілим спогадом...
- Чому ж так рано, дуже рано,
Ще на душі болючі рани...
- Де, зараз ти, тебе нема...
Ти - перша думка, та дарма...
Ні, не осмислити самотність,
Подій життя неповоротність,
Безсилість, марна справа...
Не згасла ще нічна заграва...
