Не рівнодення душі

[i]Вдовам...[/i]

Жевріє  обрій.  Ранок.
В  природі  рівнодення,
Воно  знамення  -  
Погода,  на  весняну.
Світанок  розправляється,
День  набухає  поглядом,
Вчорашнє  ж  навертається  
Іще  незрілим  спогадом...
-  Чому  ж  так  рано,  дуже  рано,
Ще  на  душі  болючі  рани...
-  Де,  зараз  ти,  тебе  нема...
Ти  -  перша  думка,  та  дарма...
Ні,  не  осмислити  самотність,
Подій  життя  неповоротність,
Безсилість,  марна  справа...
Не  згасла  ще  нічна  заграва...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2026
автор: Ivan Kushnir-Adeline