У карпатських лісах, на галявині темній,
Що лежить у затІнку сторічних дерев.
У хатині без вікон, з стінАми без тіні,
Там жила собі мавка, одна із сестер.
Та хатина-примара і комин без диму,
Бо стоїть на межі світла та темноти ,
Лиш у пору єдину, у темну годину,
З неї Мавка виходить ліси стерегти.
Має там своє військо, -вовки, та ведмеді,
Духи лісу, чугайстер, щезнИк, ще й скарбник,
Пугач з круком чатують у темному небі,
В лісі ж ,править усім її брат лісовик.
Що сказати про Мавку: прегарна дівчина,
Чарівниця чи відьма, із злата коса,
Де гуляють, де весело грають музики,
Там, у самому центрі ,гуляє вона.
Та під ранок, як зманить легІня до лісу,
Поведе до межі світу та небуття,
Повернеться до хатки, й зачинить завісу,
Щоб загиблій душі не було вороття.
Так віками зникали в Карпатах легІні
Мавки манять у танці їх душі в полон.
Наче мариво ночі, вогонь всередині,
Очі Мавки навіки стають джерелом.
ID:
1045689
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.08.2025 22:38:06
© дата внесення змiн: 14.08.2025 22:38:06
автор: Young
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно!Ритм стрімкий передає дух карпатський.Була, знаю, ціную.
