Я навіть не знаю, як передати біль втрати,
Коли батько і мати кричать до нестями,
Коли донька чекає на татка живого із - під обвалу,
А чоловік, поважного віку, сидить і не вірить, дивлячись на завали.
Я навіть не знаю, як передати біль втрати,
Що з нами крокує вже, як рідна мати,
Безпечного місця не має ніде, по всій Україні,
Бо ворог на вістрі ножа тримає усі родини.
Я навіть не знаю, як передати біль втрати,
Що розриває серця від бескінечної плати,
За те, що стільки років не так, і не тих вибирали,
За те, що в України силу і міць відібрали…
Я навіть не знаю, як передати біль втрати…..
17.06.2025
Автор: Олена Соляник
