У снах я літаю завжди між світами,
Де зорі горять, мов ті діаманти в пітьмі,
Де місяць говорить до серця словами,
Шепоче історії світлі мені.
У цьому сні – місто із скла і топазу,
Дерева співучі, трава з кришталю,
І ріки із світла, містки мов із джазу,
У кожнім куточку хтось шепче: "Люблю".
Там звірі розумні розказують правду,
Дракони кружляють висо́ко в імлі,
Там час розчинився, утративши владу,
І пта'хи літають на злотім крилі.
У снах я танцюю між сонцем й дощем,
Сміюсь із зірками, лелію тепло,
Зникає навіки із серця той щем,
Заповнює нішу любов і добро.
Прокинусь я вранці – розтане цей сон,
Реальність покличе, життя потече.
Добро і любов мене візьмуть в полон,
І мир на землі хтось навік прорече.
