Ридало небо дощами,
Юна весна в скорботі,
"Дітки!" - плакала мама:
"Життя спинилося, годі!"
День зажурився сумно:
"Карай злочинців, Боже!"
В зневіру впасти не гоже,
Навіщо ці жертви юні?
Смерть, що блукає всюди,
Дивиться оком незрячим,
Не будуть з нелюдів люди,
Бог злочини не пробачить.
Розквітне весна так само,
Десь діти-Ангелики з неба:
"Погладь нам голівки, мамо,
Як в снах прийдемо до тебе".
Галина Грицина.
